Головні думки
● Усе, що не може бути відтворене, що є неповторним, потребує дбайливої охорони. Це стосується і рукотворних предметів, і природних об’єктів.
● Творчість людини, як і взагалі її існування, зумовлена тим, що людина є частиною природи та використовує її ресурси.
● Кожна людина, як і будь-який інший організм, має індивідуальність — свої неповторні риси.
● Кожен з нас відрізняється від будь-кого іншого. Ми є частиною світу, яка усвідомлює його і несе відповідальність за його існування.
Опануйте поняття
● Неповторність
● Індивідуальність
Ваше навчання в 5-му класі наближається до завершення. Згадайте, що ви вивчали цього року. Сподіваємось, що ваші уявлення про довколишній світ та шляхи його дослідження суттєво збагатилися.
Протягом навчального року ми обговорювали, як можна досліджувати природу, ознайомилися із класифікуванням, вимірюванням, спостереженням, моделюванням, експериментуванням… Але ж для чого усе це вміти? Для чого досліджувати природу?
Людина є наслідком розвитку живої природи. «За нашими плечима» — ряд поколінь наших предків завдовжки майже 4 мільярди років, скільки налічує історія життя на Землі. Багато разів ланцюжок наших предків міг перерватися, адже йому загрожувало чимало небезпек. Наш розум виник як засіб пристосовування до змін у нашому середовищі.
Наше майбутнє буде дуже незвичним для нас. Яким воно буде — ми точно не знаємо. Як підготуватися до змін? Розвивати нашу здатність розуміти причинно-наслідкові ланцюжки у природі!
Зараз ми долаємо нові небезпеки, що загрожують самому нашому існуванню. Людство змінювалося дуже швидко. Ми навчилися використовувати ресурси нашої планети, але майже не вміємо їх зберігати. Протягом вашого життя відносини людства із планетою докорінно зміняться; як саме — ми ще не знаємо. Але ми знаємо, що ви станете свідками важливих змін. Важливо, щоб ви розуміли, що відбувається, брали участь в ухваленні доленосних рішень та в утіленні їх у життя.
Ми, людство, маємо бути сильними, і застосовувати нашу силу і наші можливості для того, щоб життя на Землі зберігалося та розвивалося. Колись людям здавалося, що природа бездонна, що ми можемо брати в неї те, що нам потрібно, скільки завгодно. Зараз зрозуміло, що наша жадібність загрожує нашому існуванню. Ми отримали Землю від наших предків. Наша планета забезпечує наше існування. Тепер ми маємо передати її нащадкам так, щоб вони жили у кращому світі, ніж ми.
Природничі науки дали людині могутню силу, але, щоб ця сила не руйнувала наш світ, її слід використовувати відповідно до наших цінностей. Корисно замислитися, що саме ми маємо охороняти.
Що заслуговує на охорону? Перш за все, — неповторне.
Що є неповторним? Більшість предметів рукотворного світу можна відновити чи виготовити заново. Наприклад, наш підручник. Щоб його скопіювати, потрібні папір, фарби для друку та певне устаткування. А чи можна скопіювати читача?
Які з цих об’єктів є неповторними?
Звісно, будь-які два об’єкти завжди чимось відрізнятимуться один від одного, хоча б унаслідок випадковості. Розгляньте під лупою дві однакові монети, і ви помітите різницю між ними, принаймні в розташуванні подряпин. Утім ці відмінності мають значення хіба що для слідчого, який розслідує кримінальну справу, або для колекціонера старовинних монет. Це — випадкові особливості, вони не є для нас цінними.
Про що можуть свідчити відмінності між монетами, які можна встановити за допомогою лупи або мікроскопа?
Інша річ — особливості двох людей або двох ростків пшениці, що виросли з начебто однакових зерен. Кожен організм є неповторним. Якщо ви колись спілкувалися з близнюками, то знаєте, що вони, хоча й дуже схожі між собою, насправді відрізняються одне від одного. Вони є індивідуальними (від латинського «неподільний»). Індивідуальність властива не лише людям, а й усім живим організмам.
Кожна людина є неповторною. Може, ви чули колись, що разом зі смертю людини гине цілий світ? Це не просто красиві слова, у певному сенсі — це істина. Внутрішній світ кожного з нас є своєрідним і неповторним. Саме тому людське життя безцінне.
Деякі непересічні люди наділені талантом виражати свою неповторну індивідуальність у предметах, що виходять з-під їхніх рук. Витвір справжнього майстра відрізняється від виробу ремісника саме тим, що несе на собі «відбиток», відзеркалення душі свого творця.
Говорячи про безцінні витвори людства, можна навести чимало прикладів. Наведемо один приклад — Софійський собор у Києві. Цей собор створений багатьма людьми в далекі від нас часи, тисячу років тому (ймовірніше — у 1011–1018 р). За свою історію він багато разів перебудовувався, ставав дедалі кращим і величнішим. Нині цей собор — жива історія, гордість нашої країни.
Софія Київська… Припустимо, завдяки сучасним способам будівництва ми звели подібну споруду. Чи матиме вона для нас таку саму цінність? Чому? Що робить показану на фотографії будівлю неповторною?
Здатність діяти, створювати нове, залишати частину власної індивідуальності у спадок наступним поколінням — найцінніша властивість людини. Софія Київська — не просто споруда. Ми отримали її від Русі часів Ярослава Мудрого. Вона перебудована у часи гетьмана Мазепи. В ній відбилася наша історія, завдяки якій ми є самими собою. Ті, хто її створював, вкладали в неї найцінніше у своєму житті. Сучасна копія не буде володіти такими властивостями.
Навіть якби ми повторили конструкцію Софії Київської, ми не змогли б повторити її історію, те, що з нею пов’язано. Цей об’єкт єдиний у своєму роді. Якщо втратити його, світ збідніє. Крім іншого, завдяки Софії Київській ми дішли важливого висновку: неповторні об’єкти, що є наслідком складної, невипадкової історії, заслуговують на охорону.
Людина — крихітна частинка Всесвіту, яка здатна охопити його своєю уявою, створити його наукові та образні моделі. Нам є чим пишатись: створено неперевершені зразки в усіх галузях людської культури. Але у своїх звершеннях людство завжди спиралося на природу. Щоб створити статую, скульптору потрібна брила мармуру, за яку він має дякувати природі. Що саме виражатиме ця статуя, залежить від природи та ставлення до неї людини. Щоб висікти статую з необтесаної брили, потрібні талант і вміння скульптора, який сам є частиною природи, результатом її розвитку.
Ми — один з мільйонів видів, що населяють нашу планету. Але завдяки своїй здатності до навчання саме наш вид визначає подальший розвиток планети. Жоден вид не може зрівнятися з нами у творчих здібностях та могутності. Жоден не справляє такого впливу на середовище. Але не потрібно бути надто зарозумілими у своєму ставленні до інших видів: кожен з них вартий подиву.
Не ми створили напрочуд гарну й нескінченну у своєму розмаїтті Землю. Останнім часом ми почали розуміти її цінність і хоча б іноді дбати про те, щоб не завдавати їй шкоди. На жаль, багато зруйнованого вже ніхто й ніколи не відновить.
На острові Борнео, у Південно-Східній Азії, вирубують тропічні ліси заради вирощування олійної пальми. Внаслідок цього зникає середовище орангутанів — наших найближчих родичів. Тут показані сумні історії двох особин що жили в лісі, який знищує людина
Неповторна наша Земля, неповторний кожен вид земних істот, неповторна кожна людина. Як же можна привласнювати собі право на знищення того, що не в змозі створити? Ніколи не буде іншого Софійського собору чи іншої дельти Дунаю. Неможливо створити іншу Мону Лізу Леонардо да Вінчі, так само, як і зробити своїми силами якусь природну істоту з неживої речовини. Безглуздо прагнути знову написати 9-ту симфонію Бетховена або розмістити на небосхилі нові зорі…
Світ, у якому ми живемо, величний, красивий і дуже вразливий. Ми, люди, — та його частина, яка здатна усвідомити цю вразливість і взяти на себе відповідальність за збереження природного середовища. Нам неймовірно пощастило: ми отримали надзвичайний дарунок — можливість жити на прекрасній Землі, у дивному Всесвіті. Ми маємо бути гідними такої високої честі.
На тому самому острові Борнео, де зроблені попередні жахливі фотографії, людина провалилася у воду. Це побачив орангутан, який протягнув руку допомоги…
У вас не виникло бажання простягнути руку допомоги орангутанам?
Авторам цього підручника дуже хочеться, щоб ви розділили їхнє замилування чудовим навколишнім світом. Що більше ви будете пізнавати природу, то більше ви матимете підстав для захоплення та турботи. Мине час, і ви набагато розвинете своє розуміння природничих наук. Намагайтеся пронести крізь усе життя здатність дивуватися природі й навчитеся піклуватися про неї!
Четвертого тижня (с. 29) ми обговорили, як працює науковий метод. Потім протягом більшої частини навчального року ми розглядали методи, які використовують на різних етапах дослідження. Продемонструвати всі можливості застосування наукових методів у простій схемі неможливо, але ми спробуємо роздивитися типові випадки.
Спробуйте розплутати цю мережу стрілок! Вони показують типові методи дослідження на кожному етапі роботи наукового методу
| Етапи використання наукового метод | Спостереження (з вимірюванням) | Моделювання (з класифікацією) | Експеримент |
| 1. Перевірка відповідності спостережень та уявлень | Спостереження Галілея за рухом небесних тіл | Фізична модель Сонячної системи – телурій | |
| 2. Висування гіпотези для пояснення незрозумілого | |||
| 3. Прогнозування наслідків з гіпотези | |||
| 4. Перевірка прогнозів з висунутої гіпотези |
Ми маємо узагальнену схему. Як її зрозуміти? Розплутаємо мережу стрілок та заповнимо таблицю. До першого етапу наукового методу ведуть стрілки від «Спостереження» та «Моделювання». Ми можемо поставити «+» у відповідних комірках таблиці. Які приклади із нашого підручника нам можуть це продемонструвати? Спостереження Галілея дозволили зрозуміти рух небесних тіл у Сонячній системі (тиждень 6). А в XVII ст. Вільгельм Шикард створив її фізичну модель: телурій (доповнення 18 тижня). Спробуйте самостійно за прикладом заповнити схему, позначивши у таблиці приклади з нашого підручника.
Може виникнути питання: навіщо взагалі вивчати природничі науки? Можливо, багато хто з вас працюватиме в далеких від природничих наук галузях. Чи знадобляться тоді знання з біології, фізики, хімії, географії тощо? Звичайно, так.
Чим би ви не займалися в майбутньому, вам доведеться жити у світі, який вимагає від кожного оволодіння сучасним науковим світоглядом. Природничі науки — це й науки про вас самих. Хіба ви зумієте правильно організувати своє життя, якщо не знатимете законів біології? Чи зможете запобігти руйнуванню земної природи, не маючи уявлення про взаємозв’язки, що лежать в її основі? Хіба оволодієте новою технікою, не розуміючи фізичних принципів її роботи?
Сподіваємось, що ви добре засвоїте природничі науки та впораєтеся з усіма завданнями, які поставить перед вами життя. Нехай допоможуть вам у цьому знання, почерпнуті з курсу пізнання природи.
В електронній версії підручника використані додаткові завдання, що відрізняються від тих, які містяться у друкованій версії
У стані розробки…